У ВИЩИЙ РАНГ БАЛЕТНОГО МИСТЕЦТВА

Може, час у вищий ранг? Саме таку назву мав допис автора цих рядків, надрукований газетою Культура і життя 5 липня 1981 року. У ньому йшлося про гострий дефіцит балетних кадрів у Харківському театрі опери і балету й повязану з цим проблему підготовки молодих танцівників у середньому навчальному закладі безпосередньо в Харкові. Минуло майже чверть віку. Не можна сказати, що всі нагальні проблеми підготовки балетних кадрів вирішені остаточно. Але цього року відбувся вже шостий випуск відділення класичного танцю на базі Харківського училища культури. Наприкінці театрального сезону молоді артисти балету ? колишні та нинішні вихованці училища тримали черговий іспит на професійній сцені. Цей святковий та відповідальний вечір балету одержав символічну назву Від класики до модерну.

СЬОГОДНІ жодна балетна (та багато оперних) вистав не обходяться без участі молодих виконавців. Для них це практика і школа майстерності, для театру ? творча і виробнича необхідність. За останні роки відділення класичного танцю училища культури випустило близько шістдесяти дипломованих фахівців. Переважна більшість з них залишилась у трупі Харківського академічного театру опери і балету імені М. Лисенка, дехто працює у театрі музичної комедії чи поїхав до інших міст України. На жаль, чимало молоді потягнулося за кордон, ? мандрівні шляхи більш спокусливі фінансово, ніж залишкові ставки місцевого бюджету. А потреба у кваліфікованих танцівниках та балеринах сьогодні відчувається всюди і досить гостро

Попри ці втрати, трупа щорічно поповнюється здібними новачками, які переймають багатий досвід наставників. З першого року виховання майбутніх балетних артистів взяла під опіку Н. Замєсова, відомий у місті балетмейстер. Визначальним у підготовці майбутніх артистів було активне запрошення педагогів та консультантів з харківської балетної трупи: репетиторів, тих, хто має пенсію, але ще працює, та діючих танцівників. Н. Сильвестрова, О. Трушіна, Т. Іващенко, В. Акопян, художній керівник балету, народна артистка України С. Коливанова, народний артист України Т. Попеску не тільки забезпечують повноцінний навчальний процес, а й, образно кажучи, встановлюють високий творчий камертон, необхідний для сценічної практики. Останнім часом до них приєднався досвідчений танцівник та репетитор Є. Киреєв.

Спільну мову швидко знайшли художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України Г. Селіхов та директор училища В. Левченко. Це стосується не тільки безплатного надання репетиційних приміщень та режиму сприяння у будьяких творчовиробничих стосунках. Є певна закономірність у тому, що багато нових перспективних виконавців були помічені ще у 2002 році на фестивалі Харків мистецький, який відбувався під гаслом Віват, надіє. Сьогодні ці надії цілком виправдовуються.

Плідність такого спілкування засвідчив і сам концерт, який складався з трьох відділів: у першому була хореографічна класика, у другому переважали сучасні постановки, нарешті у третьому відділі вихованці училища вперше танцювали провідні партії в балеті на музику Д. Шостаковича Панночка та Хуліган.

Класика, як невичерпне джерело натхнення та основа майбутніх пошуків у сучасному репертуарі, була представленахореографічними композиціями М. Петіпа, Ж. Доберваля, А. Сен-Леона, А. Доліна. Яскраве враження від дбайливої реставрації шедеврів XIX століття доповнювало емоційне виконання народнохарактерних танців (постановник Н. Замєсова). їй же належить задум хореографічної сюїти, фрагмент якої у прозорих, лірикоромантичних фарбах відтворили Л. Грицай, Г. Колмогоров та студенти першого курсу. Як цікаві творчі особистості заявили про себе у концертних номерах студенти Н. Бєляєва, Ю. Тридуб, Ю. Онищенко, Є. Попов.

Назва Від класики до модерну досить точно відбивала стильовий діапазон виконуваних хореографічних творів. Інема нічого дивного, що у модернових композиціях та етюдах молоді танцівники у трико, звичайному щоденному одязі та босоніж часом почувалися природніше, ніж у балетних туніках і на пуантах. Балетмейстер О. Лаврова вміло відтворила ті імпульси, котрі здатні розворушити почуття сучасних тінейджерів, ті пластичні форми, котрі збігаються з їх внутрішніми ритмами. Найпомітніше це було в номері Мені примарилося у виконанні О. Євсюкової, кількох інших композиціях з вельми характерними назвами Будемо сперечатись, Будьмо дорослими

Щедро було представлено у концерті музику Д. Шостаковича, чиє сторіччя буде відзначати у наступному році весь музичних світ. Спочатку глядачі побачили дуже ефектний дуеттанго з його балету Золоте століття. Згодом на сцену вийшли персонажі Панночки та Хулігана. Тут справді настала зоряна мить і для колишніх випускників училища С. Калашникової, А. Козарезова та А. Коршунової, які і уперше виконали центральні ролі в балеті за кіносценарієм В. Маяковського. Ще у 1962 році, за ініціативою режисера О. Бєлінського, його створив балетмейстер К. Боярський. Балет Панночка та Хуліган (на музику Д. Шостаковича з інших його балетів) було поставлено на багатьох сценах колишнього СРСР. Але на харківській сцені у 1969 році вистава одержала нове народження завдяки неповторному осмисленню головних ролей(С. Коливанова і Т. Попеску). Зараз вони й відновили її у власній сценічній редакції з молодими виконавцями, переважно своїми учнями (партію Ватажка у премєрних виставах виконав більш досвідчений Е. Ананян).

Хочеться підкреслити, що сьогодні весь класичний репертуар театру тримається саме на перших випускниках училища, зокрема роботах С. Калашникової, О. Шевцової та І. Ладигіної. Серед наступних вихованців особливо вирізняються Ю. Чемітова, К. Мінасян, О. Захарова, яких теж можна побачити у балетних виставах театру. І коли вони разом з педагогами вийшли у фіналі на сцену своєї мрії, розділити оплески вдячних глядачів навпіл було неможливо.

This entry was posted in Преса про нас. Bookmark the permalink.

Comments are closed.